Главная » Архив материалов
« 1 2 3 »
16 квітня 2015 року біля Солотвинського водоканалу по вул. Воз’єдання стався провал ґрунту габаритними розмірами 60х50 м. та глибиною близько 45 м., загальним об’ємом близько 100 000 кубічних метрів, внаслідок чого утворилося карстове провалля з гострими краями, що свідчить про продовження просідання ґрунту. Варто зауважити, що в результаті провалу пошкоджень майна мешканців селища не виявлено, людські жертви - відсутні. Однак, на небезпечній відстані від провалля знаходиться лінія електричних мереж 6 кВ Тячівського РЕМ ПАТ «Закарпатобленерго». Оперативно на місце надзвичайної ситуації виїхали члени районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. За результатами роботи спеціалістів прийнято ряд рішень, спрямованих на забезпечення безпеки на території Солотвинського солерудника та призупинення розвитку карстових процесів на території селища Солотвино. Зокрема ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» спільно з Солотвинською селищною радою рекомендовано встановити попереджувальні знаки та огородження території навколо карстового провалля. Також необхідно провести нараду за участі депутатів та працівників селищної ради з питань здійснення роз’яснювальної роботи з жителями Солотвина щодо небезпеки перебування в зоні карстових проваль. Тячівському РЕМ ПАТ «Закарпатобленерго» доручено вжити заходи щодо перенесення лінії електричних мереж 6 кВ з карстонебезпечної зони. Забезпечити охорону громадського порядку в зоні активних карстових процесів доручено Тячівському РВ УМВС України в Закарпатській області. Фінансовому управління Тячівської районної державної адміністрації доручено виділити кошти в сумі 10 000 грн. з «Програми створення та накопичення районного резерву матеріально – технічних засобів для попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природнього характеру та її наслідків на 2015 рік» для недопущення людських жертв у зоні карстових проваль. Крім того, Тячівська районна державна адміністрація та Тячівська районна рада звернуться до Закарпатської обласної державної адміністрації та Кабінету Міністрів України щодо фінансування заходів по ліквідації надзвичайної ситуації в смт. Солотвино та робіт ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника». Наполегливо просимо всіх мешканців району, а найбільше жителів Солотвина, бути обережними, звертати увагу на попереджувальні знаки, не заходити за огородження та триматись якнайдалі від зони карстових проваль! Прес-служба Тячівської райдержадміністрації [http://tyachiv-rda.gov.ua/index.php/aktualne/2471-2015-04-16-17-51-17.html]
Просмотров: 245 | Добавил: Nika | Дата: 20 Апрель 2015

Az Aknaszlatinán élő, nyolcvanöt éves Sóbányi Imre meglepően sokat tud a sóbányászata miatt híressé vált máramarosi település múltjáról. 1944-ben, tizennégy évesen került családjával Szlatinára, ami nagyon megtetszett neki, igyekezett az akkori idős emberektől, továbbá régi iratokból és forrásokból is mindent megtudni a település és a sóbányászat múltjáról.
Az azóta eltelt 71 év alatt is sok változás történt a településen, amelyeket Imre bácsinál pontosabban senki nem tud elmondani. Nyugdíjba vonulásáig vasutasként dolgozott, ő volt Szlatinán az állomásfőnök, a KMKSZ-nek alapító tagja, a helyi alapszervezetnek 16 éven át volt az elnöke. Nem véletlen, hogy a helyi középiskola tanulói is minden esetben őt keresik fel, ha a nagyközség történetéről akarnak írni. Imre bácsi nemrég balesetet szenvedett, ami miatt nehezen tud mozogni. Hogy ne unatkozzon, ifj. Sari József rábeszélésére nekikezdett Aknaszlatina monográfiájának megírásához. Mi otthonában munka közben zavartuk meg, amikor a 108. oldalon dolgozott, és beszélgettünk vele a maga mögött hagyott 85 évről.
– Minek a hatására döntött úgy, hogy belekezd és megírja Aknaszlatina történetét?
– Gyerekkoromat a Fejér megyei Sárkeresztúron töltöttem, 14 éves koromig. Nagyon sok emlékem van abból az időből, de azóta, több mint hetven éve nem jártam azon a vidéken. Egyik gyerekkori barátommal néhányszor beszéltünk telefonon, aki arra kért, hogy ha ilyen jó emlékezőtehetségem van, jó lenne, ha leírnám, mi maradt meg egy suhancnak az emlékeiben, érdekes lesz összehasonlítani az ott élők visszaemlékezéseivel. Nos, én írtam 25 gépelt oldalt, és elküldtem neki. Amikor ezen dolgoztam, nálam járt Sari József, a KMKSZ Felső-Tisza-vidéki Középszintű Szervezetének elnöke, aki azt javasolta, hogy inkább Szlatina múltjáról írjak. Nos, így kezdődött, most már a 108. oldalnál tartok.
– Imre bácsi családja hogyan került Aknaszlatinára?
– Több mint egy évszázaddal korábban Aknaszlatináról származott el a családunk, erre utal a Sóbányi név is. De a nagyapám a tanítóképző befejezése után Rozálián volt tanító a Tisza túloldalán, a mai Románia területén. Abban az időben az egy 6 000 lelkes színmagyar község volt, négy tanerős magyar iskolával. Ma egyetlen magyar ember sem él ott. Később a nagyapám elvégezte az egyetemet is, és az újpesti polgári iskolának lett az igazgatója. Apám Újpesten érettségizett, majd a budapesti egyetemen gyógyszerésznek tanult. Később a kőrösmezői patikában volt gyakornok, majd mint diplomás gyógyszerész megint Máramarosba ment, Nagybocskóra. Ott volt a románok bevonulásakor. Nem volt hajlandó felesküdni Romániára, ezért kitoloncolták, pontosabban áttették a Tiszán, a Csehszlovákiához került oldalra. Visszament hamarosan a Trianon után megmaradt Magyarországra, ahol a Vas megyei Körmenden lett gyógyszerész, ahol megismerkedett az anyámmal. Amikor összeházasodtak, az apám megvásárolta a Szolnok melletti Tószeg patikáját, ott születtem én 1930-ban, majd 32-ben a húgom. De Szolnokot az apám nem szerette, eladta a patikát, és Sárkeresztúron vásárolt egy másikat. Így kerültem három éves koromban Sárkeresztúrra, ahol – mint említettem – 14 éves koromig laktam a családommal.
1944-ben a zsidók deportálása után a korábban zsidó tulajdonban lévő patikákat pályázat keretében hirdette meg az állam. Az apám pályázott, és a minisztérium neki ítélte az aknaszlatinai patikajogot. Ekkor költöztünk Aknaszlatinára, ahonnan az apai nagyapám származott.
– Egy tizennégy éves gyerek szemével milyen volt 1944-ben Aknaszlatina?
– 1944 nyarán ismerkedtem meg Aknaszlatinával. Érdekesnek találtam minden szempontból. Itt az életkörülmények merőben mások voltak, mint az addig általam ismert dunántúli falvakban. Ott az élet alapjául a földművelés és a háziipar szolgált, itt a bányászat. Azonnal szembetűnő volt, hogy itt sűrűbben, egymáshoz közel épültek a házak. Szlatinán nem volt szükség széles gazdasági udvarokra, melléképületekre, istállókra, gabonatárolókra. A zártabb utcasorok lehetővé tették járdák létesítését, ezért és más okok miatt is inkább egy kisvárosra hasonlított akkor Aknaszlatina. Nem szabad elfelejteni, hogy Aknaszlatina talaja agyagos, mezőgazdasági művelésre nem alkalmas, ráadásul a bányász a nehéz testi munkát igénylő műszak után már nem volt képes ugyancsak nehéz testi munkát igénylő mezőgazdasági munkát végezni. Nem is volt erre rákényszerülve, mert a bánya mindenkor biztosította dolgozói számára a viszonylag gondtalan megélhetést, a pihenést és a szórakozást. Szembetűnő volt, hogy a háború ellenére nagyon sok, a helybeliek kényelmét szolgáló szervezettel találkoztam. Ilyen volt például, hogy bár Máramarossziget, a járási és megyeszékhely, tehát minden hivatalos ügy elintézésének központja szinte karnyújtásnyira, a Tisza másik partján volt, mégis bérkocsiszolgálat működött a két település között. A Bérkocsi utca elején öt-hat hintó állt sorban, ha igénybe vették az elsőt, a helyét a következő foglalta el és így tovább. Különösen nagy volt a forgalom vasárnap – délelőtt a templom, délután a különböző szórakozási lehetőségek miatt. Szlatinán nevezetes hely volt abban az időben a Fürdőkert, ahol egy tetszetős park körül összpontosítva volt sós, édesvizű és iszapfürdő, mozi és táncterem, térzenei sétány, vasárnaponként egész nap szólt a bányászzenekar. Ezeken túl még számos szórakozási lehetőség tette híressé ezt a méltán nevezetes szórakoztató központot.
Még a XIX. században végzett vízmentesítési munkálatok során a kavicsos altalajban kiépített vízmentesítő aknák a község alól a talajvizet elvezették a Tiszába. A kutak kiszáradtak, tenni kellett valamit. Így Kárpátalján először Aknaszlatinán kezdődött el a vezetékes ivóvízhálózat kiépítése, az 1870-es években. A vízvezetékrendszert háromszor is modernizálták a II. világháborúig, de sajnos, egyik alkalommal sem volt csatornázás.
A bányának 1890-ben már saját villanytelepe volt négy áramfejlesztő géppel. Az áramfejlesztő generátorokat dízelmotor hajtotta meg. A XX. elején kezdték kiépíteni a villamoshálózatot a településen, a tízes évek elején már a lakásokba is bevezették a villamos áramot.
– A II. világháború előtt többségében magyarok éltek Aknaszlatinán?
– 1939-ig a mai Szlatina területén három község volt: Aknaszlatina, Faluszlatina és Szlatinafüred.
Aknaszlatina területén a magyar időben csak egy román család élt. Faluszlatina lakosságának már akkor is 70 százaléka román volt. Az 1939-ben megtörtént egyesítést követően kb. 7000 lakosa volt a községnek, amelynek 80 százaléka magyar volt. Mára már az egyharmadot sem éri el a magyarok aránya a lakosságon belül. Ma a többség román, és élnek itt néhány százan ukránok is.
Én a református gimnáziumba jártam Máramarosszigetre. Amikor bejöttek az oroszok, rögtön felszámolták és lett belőle egy magyar gimnázium, amely még egy évig működött. A híd felrobbantása után komppal mentünk mindennap az iskolába, még a ’45–’46-os tanévben is. Ha nagy víz volt, akkor Tiszafélegyházán és Kamarán keresztül hét kilométert gyalogoltunk az iskoláig. Utána egyszer csak lezárták a határokat. Jóval később itt, esti iskolában szereztem majd érettségit.
1947-ben apámat letartóztatták, tíz évre elítélték, mert magyar volt. Az édesanyámmal itt ragadtunk, nem tudtunk visszamenni Magyarországra. Vasutas lettem 1948-ban, voltam mérlegkezelő, váltókezelő, forgalmista, végül 1954-ben állomásfőnök lettem. 1992-ben mentem nyugdíjba. A feleségemmel 43 évig éltünk együtt. Két lányom van.
– Hogyan változott a sóbányászat Aknaszlatinán az évszázadok során?
– Az ősi bányák úgy működtek, hogy a bányászok egy nagyobb átmérőjű kutat ástak. Amikor elérték a sóréteget, akkor tovább mélyítették még tíz méteren át, majd attól lejjebb kezdték a bányát harang alakúra kiszélesíteni. A kitermelt sót nagy bivalybőrzsákokba töltötték, majd egy csigarendszer segítségével lovak húzták a felszínre. A bányát mélyítették és szélesítették mindaddig, amíg a sót kötéllel ki tudták húzni. Mert minél mélyebb volt egy bánya, annál erősebb kötelet kellett alkalmazni, illetve a lovaknak is annál nehezebb volt a sóval töltött zsákokat felhúzni. Egy idő után nem lehetett tovább mélyíteni a harang alakú bányákat, ezért még a középkor végén elkezdték az egyik vízszintes irányba tovább kitermelni a sót, az így kialakult hatalmas üregeket kamaráknak nevezték. A kamarában addig haladtak előre, amíg el nem érték azt a távolságot, ahonnan már a kezdetben fából készült kis szekereken az embereknek nagyon megerőltető volt a sót a harangig tolni. Később a tölgyfakerekű szekereket a síneken guruló csillék váltották fel. Egy idő után, a harang alján kialakítottak egy keresztaknát és az első kamarával párhuzamosan egy újabb kamarát hoztak létre. A két párhuzamos kamara közötti, érintetlenül hagyott sófalat sólábnak nevezték.
A kitermelés évszázadokon keresztül így zajlott, egészen a XVIII. századig, amíg ki nem alakult a modern bányászat, ami Mária Teréziához és II. Józsefhez köthető. Az ő idejükben jött létre az az iparosított bányászati technológia, ami lényegében egészen az 1940-es évekig változatlan maradt itt, Aknaszlatinán. Jelentősebb változást csak a réselőgépek használatának a bevezetése jelentett az 1920-as években. Addig a bányászok a jellegzetes bányászcsákány és acél ékek segítségével termelték ki a sót. A réselőgépek az elektromos láncfűrészekhez hasonló, de azoknál nagyobb, 1,5 méteres vágófelülettel rendelkező eszközök voltak, amelyekkel vízszintes és függőleges réseket vágtak a sórétegben. Az így kivágott hatalmas sótömböket a bányászok blokknak nevezték, amelyekbe egy méter hosszú fúrókkal, itteni szóhasználattal „stánglival” 10-15 lukat fúrtak. A lukakba acélékeket vertek, így darabolták fel a blokkokat olyan méretűre, hogy csillébe tudják pakolni a kősót. Az apróra tört sónak évszázadokon keresztül nem volt értéke, csak a kősót lehetett értékesíteni, ez így volt mindaddig, amíg nem lett sómalom. A sótörmeléket úgy nevezték, hogy „hagyás”, amit egy zárt csillébe gyűjtöttek össze.
A bányászok a fizetésükön kívül természetbeni juttatást is kaptak, úgy nevezték: konvenció. Azért, hogy ne lopják a sót, minden bányász kapott negyedévente 17 kiló sót. Az akkor jól működő talajvíz-elvezetés ellenére is szivárgott víz a bányába, amit a felszínre kellett adni, azt eladták. 100 liter sós víz magyar időben 50 fillér volt, amíg az étkezési só kilója 40 fillér, az extra sóé 60 fillér. A bányából felhozott sós víz 22-25%-os sóoldat volt, tehát a gazda egy százliteres hordóban elvitt akár 20-25 kiló sót is, vízben oldott állapotban. A sótörmeléket öt kilós tömbökbe préselték össze az állatok számára nyalósónak. Azért, hogy a 6 fillérért, önköltségi áron árusított nyalósót a gazda étkezési sóként ne tudja felhasználni, rozsdával, vasoxiddal keverték össze, ami a jószágnak nem ártott, de gusztustalan vörös lett tőle a só.
A sztálini deportálásokat túlélt bányászok kezdetben változatlan módszerekkel folytatták a kitermelést, de a ’60-as évek végén, a ’70-es évek elején teljesen átálltak a robbantásos kitermelésre. A terv minél előbbi teljesítése érdekében, a végén már olyan is előfordult, hogy 400 kiló ammonitot robbantottak egyszerre, ami borzasztóan veszélyes olyan mélységben. Az az igazság, hogy robbantást alkalmaztak a bányában már az első világháború előtt is, de akkor a maximális adag 10 deka robbanóanyag volt. A csehek engedélyezték a 20 dekát, és különleges esetekben, külön engedéllyel 40 dekát is, de az volt a maximum. A szovjet csapatok bejövetele után még megfelelő robbanóanyag sem volt, mindenféle, a hadseregtől beszerzett robbanóanyagokkal próbálkoztak. Végül a kitermelt só mennyiségének mindenáron történő növelése érdekében állandósultak a nagy erejű föld alatti robbantások. Volt olyan, hogy napi 2000 tonna sót is kitermelt a bányavállalat.
A szlatinai só közel 100%-os tisztaságú, míg fő konkurense, a donbászi só gipsszel szennyezett, lazább szerkezetű, könnyebben kitermelhető, ráadásul közel van a felszínhez, így az ottani só kitermelése 2,5-szer volt olcsóbb, mint a szlatinai sóé. Ráadásul az fehérebb a gipsz miatt, a szlatinai só színe rétegenként változik a habfehértől a sötétebb árnyalatok felé. A robbantásos módszerrel pedig már nem lehetett elkülöníteni a különböző színárnyalatú sót. Ráadásul a donbászi Artemivszkben úgy helyezkedik el a sóréteg, hogy nincs is szükség vízmentesítésre. Az onnan Szlatinára helyezett bányamérnökök nem értették ennek a jelentőségét, és a talajvizet a Tiszába levezető „stól” rendszert működtető szakemberek leépítésével igyekeztek csökkenteni az aknaszlatinai só önköltségét. Végül a felelőtlen bányaművelés oda vezetett, hogy a szivattyúk már nem bírják kiemelni a bányába beszivárgó óriási mennyiségű vizet, megszűnt a bányászat és az allergológiai kórház által használt magasabban lévő kamrákat is ellepte a víz. Ráadásul a karsztosodó sóréteg miatt mély üregek szakadtak be, ami veszélyezteti a község létét is. Pedig az alattunk levő sómennyiség még több száz évig adhatott volna munkát az itt élőknek.
– Milyen jövője van Ön szerint a szlatinai magyarságnak manapság?
– A bánya megszűnt, az allergológiai kórház létezése is megkérdőjelezhető. Munkalehetőség itt nincs. Szlatinának fényes múltja volt, szürke a jelene, és bizonytalan a jövője.
Badó Zsolt
Forrás: karpataljalap.net
Прикрепления: 1
Просмотров: 261 | Добавил: Nika | Дата: 17 Апрель 2015

На митний пост «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС заїхав громадянин України на автомобілі «VW Passat» із литовською реєстрацією.
Обрав для проходження митного контролю «зелений коридор», подав для оформлення доручення на право користування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію авто.

Митники, проаналізувавши ризики вчинення правопорушення, направили запит до литовського нотаріуса, щоб той підтвердив або спростував факт легалізації ним доручення.

«Доручення не оформлялось та не засвідчувалось. Номер нотаріального реєстру доручень не відповідає номерам будь-яких нотаріальних документів і дій зареєстрованих в реєстрі 2014-2015років», – такою була відповідь нотаріуса.

Таким чином, громадянин України перемістив через кордон України легковий автомобіль, з приховуванням від митного контролю шляхом з поданням працівникам митниці, як підставу для його переміщення підроблених документів, а саме доручення на право користування транспортним засобом.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.Наразі складено протокол про порушення митних правил, автомобіль вилучено,повідомляє відділ комунікацій Головного управлінняДФС у Закарпатській області.
Прикрепления: 1
Просмотров: 228 | Добавил: Nika | Дата: 26 Март 2015

На митний пост «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС заїхав громадянин України на автомобілі «VW Passat» із литовською реєстрацією.
Обрав для проходження митного контролю «зелений коридор», подав для оформлення доручення на право користування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію авто.

Митники, проаналізувавши ризики вчинення правопорушення, направили запит до литовського нотаріуса, щоб той підтвердив або спростував факт легалізації ним доручення.

«Доручення не оформлялось та не засвідчувалось. Номер нотаріального реєстру доручень не відповідає номерам будь-яких нотаріальних документів і дій зареєстрованих в реєстрі 2014-2015років», – такою була відповідь нотаріуса.

Таким чином, громадянин України перемістив через кордон України легковий автомобіль, з приховуванням від митного контролю шляхом з поданням працівникам митниці, як підставу для його переміщення підроблених документів, а саме доручення на право користування транспортним засобом.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.Наразі складено протокол про порушення митних правил, автомобіль вилучено,повідомляє відділ комунікацій Головного управлінняДФС у Закарпатській області.
Просмотров: 228 | Добавил: Nika | Дата: 26 Март 2015


Якщо хтось сподівається, що отримавши біометричний паспорт зможе без перешкод їздити в будь-яку країну Європейського Союзу, мусимо розчарувати - це не так! Насправді віз ніхто не відміняв. Тож біометричний паспорт не дасть вам права вільного руху в країнах ЄС.

Це лише один із кроків на шляху до лібералізації візового режиму. Щоб відмінити візи Україна має виконати ще низку умов, передбачених у підписаній Угоді про асоціацію з ЄС.

На думку експертів Україна отримає безвізовий режим з країнами ЄС не раніше кінця 2015 року. . Для цього потрібно забезпечити охорону східного кордону, подолати корупцію і дати українцям біометричні паспорти.

Найбільшими проблемами з виконання заходів з отримання безвізового режиму з країнами Шенгенської угоди зараз є ризики війни на Донбасі, запізніле запровадження біометричних закордонних паспортів та затримка створення антикорупційних структур..

На сьогодні з 10-12 мільйонів українців, які мають закордонні паспорти, щонайменше 5-6 мільйонів намагатимуться якнайскоріше отримати біометричні документи. Адже саме за ними ЄС в перспективі дозволить українцям безвізовий в’їзд до країн Шенгенської угоди. Прогнозується, що Україну через трудову міграцію покине приблизно 3 мільйони осіб, які шукатимуть кращих заробітків за кордоном.
Просмотров: 220 | Добавил: hellboy | Дата: 01 Декабрь 2014

1383127761 dsc 0733Саме так прокоментував ситуацію з переселенням т.в.о. голови Тячівської РДА Василь Йовдій закарпатському інтернет виданню «Голос Карпат»

- Для будівництва житла в Тереблі було витрачено понад 100 млн грн. з державного бюджету. Однак не були враховані інтереси людей, – зазначив він. – Людей переїжджати туди стримує відсутність там роботи.



За його словами керівника району, краще було переселяти людей між Дібровою і Білою церквою, як було задумано раніше. Але вже зараз потрібно шукати компроміс.

Ситуація серйозна і не знати, яких зсувів зазнає провалля після зими. До прикладу, за цей рік воно з’їхало на 30 метрів

На сьогодні у селищі Солотвино карстове провалля, глибиною в 70 метрів, поступово розростається до житлових будинків.

Відселити людей, які якраз проживають у небезпечній зоні, мали в село Теребля – це 40 км від Солотвино, де був збудований для них житловий квартал. Проте з 133 сімей, які підпадають під переселення, туди переїхало тільки п’ять. Зараз найбільше у зоні ризику - 10 м від провалля, проживають дві сім’ї, які теж не поспішають переїжджати.

Заступник голови Солотвинської селищної ради Янош Кочерга говорить, що у 2010 році вони давали розписку, що переїдуть. Проте сьогодні вже 2014 рік.

Наразі відомо, що у планах сімей переселятися до родичів у Солотвино. Втім чоловік, який якраз проживає поруч провалля, не на камеру розповів журналістам «Голосу Карпат», що його сім’я була кілька разів в Тереблі. І якщо б вони мали документів на житло, то давно б переїхали.

Нагадаємо статус новобудов досі не визначено. І тому люди просто бояться, що не зможуть там приватизувати житло, а в житті може всяке трапитися.
Просмотров: 207 | Добавил: hellboy | Дата: 01 Декабрь 2014

Стало відомо, що фальшива гривня, яку друкують на окупованих територіях Донбасу для здійснення соціальних виплат, уже з’явилась і на Тячівщині.

Тож, мешканці району, панікувати ще не час, однак варто проявляти уважність, особливо при розрахунку великими сумами грошей. В жодному разі не приймайте на вулицях пропозиції про розмін великих грошей на дрібні. Ретельно перевіряйте купюри, якими дають здачу на базарах та стихійних ринках.

Якщо банкнота, що потрапила до ваших рук, виглядає підозріло - краще відразу ж повернути її касиру магазину чи банку, не відходячи від каси. Якщо ж ви виявили підробку вже в гаманці, то дійте обережно. Відповідно до інструкції Нацбанку, кожен касир зобов'язаний примусово вилучити у клієнта фальшиві гроші. Більш того, якщо виявлено хоча б дві сумнівні банкноти або більше, касир повинен негайно за телефоном (і не пізніше наступного робочого дня письмово) повідомити про це в міліцію. Після того, як у власника відберуть фальшиві купюри йому мають вручити касовий ордер, скріплений підписом і печаткою працівника банку, який прийняв банкноти на експертизу, та довідки про вилучення банкнот для дослідження. Тільки з повним пакетом документів у вас є шанс, по-перше, повернути гроші в повному обсязі і, по-друге, захистити себе від підозри правоохоронних органів в умисному злочині (спробі збуту фальшивих купюр).
Просмотров: 222 | Добавил: hellboy | Дата: 01 Декабрь 2014

Між Тячівщиною і Румунією планують відновити залізничне сполучення
Опубліковано в: Новини
92179Про це повідомляє прес-служба Закарпатської облради, підсумовуючи результати поїздки делегації з представників влади до румунського міста Сігет-Мармацієй.

Тут зокрема йшлося про реалізацію проекту з будівництва мосту, який з’єднуватиме село Білу Церкву Рахівського району та місто Сігет повіту Марамуреш.

З-поміж іншого, на зустрічі йшлося також про можливість відновлення залізничного сполучення на Рахівщині та Тячівщині з Марамурешом.

«З 2007 року припинено залізничне сполучення. В першу чергу через контрабанду цигарок.

Але цо можливість відновлення залізничного сполучення на Рахівщині та Тячівщині з Марамурю проблему можливо вирішити. Нещодавно ми звернулися до уряду відновити роботу потягу. Більше того, ми пропонуємо продовжити маршрут поїзду Київ – Рахів до Сігета», – поділився планами префект Марамурешського повіту Антон Рохіан.

Нагадаємо, трохи раніше між Україною та Румунією підписано угоду про малий прикордонний рух, в результаті чого до сусідньої європейської країни можна буде їздити без віз мешканцям Тячівського району, що проживають у 30 кілометровій зоні від кордону.

Цю угоду вже ратифіковано з боку Румунії. Тепер подібну постанову повинен прийняти Кабінет Міністрів України. Відтак бажаючим відвідати сусідню країну видаватимуть спеціальні картки за умови пред’явлення закордонного паспорта. Дозвіл видаватиметься консульськими установами Румунії з терміном дії від двох до п’яти років.
Прикрепления: 1
Просмотров: 221 | Добавил: hellboy | Дата: 01 Декабрь 2014

Станом на 29 травня 2012 року УБОЗ УМВС України в Закарпатській області встановили, що службові особи Солотвинської селищної ради Тячівського району в період з 2009-го по 2012-й роки діючи умисно в інтересах третіх осіб без попереднього вилучення земельної ділянки від державного підприємства «Солотвинський солерудник» та без згоди державного підприємства на вилучення земельної ділянки надали приватному підприємцю Роберту К., 1969 р.н., мешканцю смт. Солотвино в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 2,3 га для підприємницької діяльності.

Зазначена ділянка згідно з державним актом на право постійного користування землею належить ДП «Солотвинський солерудник» і знаходиться в смт. Солотвино в районі шахти №8. Землю було надано для розміщення та обслуговування сміттєзвалища, що призвело до забруднення ділянки площею 724 кв.м. та завдало збитків державному підприємству на загальну суму 148 530 гривень.



Закарпаття онлайн
Просмотров: 765 | Добавил: Nika | Дата: 30 Май 2012


foto

Кажуть, нове місце їм сподобалося.

Новий житловий комплекс у Тереблі для солотвинців, оселі яких опинилися в зоні карстових проваль поблизу солерудника, майже готовий. За стрімкістю  будівництва «солотвинський квартал» міг би зрівнятися хіба що з підготовкою до Євро-2012. Новий житловий масив виріс буквально на очах. На сьогодні залишилося завершити оздоблювальні роботи та благоустрій територій, і вже можна б заселяти людей. Але чутки, що солотвинці не бажають переїжджати у Тереблю, не припиняються. Саме тому цього тижня тячівська районна влада організувала для переселенців екскурсію до нового місця проживання.

Після оглядин на всі запитання приїжджих відповів голова райадміністрації, депутат Закарпатської обласної ради Михайло Шелевер. Найбільше люди цікавились умовами переселення, правами власності, працевлаштуванням тощо. А ще не ймуть віри, що все це зроблено заради їхнього ж блага. Тому керівник району М.І. Шелевер наголосив: «У 2007 році Президент України Віктор Янукович, будучи тоді ще Прем’єр-міністром, особисто приїжджав у Солотвино та пообіцяв допомогти мешканцям. І, як бачимо, свого слова дотримав».

Відтак майбутні переселенці могли на власні очі побачити, які умови для них створено. Кожна з 116 квартир, що розміщені у 8 багатоповерхових будинках, і всі 17 індивідуальних   будинків спроектовані так, щоб їхні власники не втратили жодного квадратного метра тієї площі, якою володіли в Солотвині.

Поблизу  котеджів надвірні споруди, які можуть бути використані для гаражів. Уздовж галереї будинків – кована огорожа. У будівництві використані сучасні тепло- та звукоізоляційні матеріали, в них встановлені металопластикові вікна та двері, придбані й підключені електроплити, конвектори і бойлери, навіть пральні машинки. Не менш масштабними за своєю забудовою є новенька школа та дитсадок.

Тож вибір тепер за людьми – залишитись у зоні  стихійного лиха та жити у постійному страху чи переїхати у новобудови та  безпечне місце, де все зроблено для проживання до найменших дрібниць. Судячи з вражень та переконань майбутніх переселенців, скоріш за все, буде обрано кращий варіант.

Любов Немеш


29 квітня 2012, 15:45
KARPATNEWS.in.ua — Усі Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України
Просмотров: 750 | Добавил: Солотвино79 | Дата: 07 Май 2012

1-10 11-20 21-22